Прожила мало, але цільно.
Цвіла яскраво, тонко, вільно.
Була метка, неначе білка,
І ніжна, мов вербова гілка.
Прийняла скрипку в своє коло,
Гострила піснею свій голос.
Була джинґлеркою реклами.
Учила мову тата й мами.
Хоч в США домівку мала,
Ген український не сховала.
В батьківськім краї побувала,
Їй влада «браво!» не кричала.
У дні не знала Квітки втоми.
У світ пустила два альбоми
Із українськими піснями –
Пішли небитими шляхами.
У пісні Квітки – звуки річки.
В сорок чотири… згасла свічка
Життя її. Жаль тисне груди…
В пам’яті світу завжди буде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010329
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.04.2024
автор: Крилата (Любов Пікас)