Весняна ніч – краплини губить::
чорнила плавання…
Вона та я – два однолюби
в життєвій гавані.
Сріблясто-сяюча подушка –
Наївні промені.
А світ чорнів, такий бездушний,
І гріли спомини.
А всі слова й безглузді вчинки –
потьок люстерковий.
Все, що раніше лебедине –
тепер нестерпне їм.
Весняна ніч холола-гусла,
спліталась хмарами.
Щеміло й накрапало густо,
Хоч тепле марилось.
І місяць бачив це, і люди
спинялись вражено:.
Любити вчились однолюби
Себе зневажених.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010199
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2024
автор: Білоозерянська Чайка