То, что было до начала, археология,
стряхивает пыль и пепел с разрозненных остатков,
копается в земле глубже плодородного слоя,
и спускается дальше, чем копатели колодцев.
Дела войны заархивированы здесь посезонно, как заробитчанские,
в согласии с природой – лето (работы много), зима (работы нет).
Фукидид не спал, потому что писал.
Днём он обходил места сражений, слушал раненых,
видел, как выстраиваются ряды для новых столкновений.
И так десять лет. День был долгим, утомительным
посередине Пелопоннесской малой войны.
Ночь для письма была очень короткой.
Каждая последующая война была лишь случаем,
лишь косплеем, в основном неудачным.
Ночь никогда была такой безлунной.
Воины отродясь не имели ни таких доспехов, ни горячих голов.
Города такого обычного и пьяного риском мир не ведал.
Если что-то случилось, уже вряд ли кто сможет
с точностью восстановить, что здесь пошло не так.
Итак, молодые люди влюбляются в археологию,
чтобы раскопать курганы на склоне,
чтобы доказать, что здесь было
сначала поселение, а потом уже и битва.
И что Перикл, стоя над телами своих юношей-афинян,
так сказал словами Аспазии:
"Во славу города, за который стоит погибнуть, они погибли.
Печаль наша велика, ибо это случилось так,
будто у нас весну забрали из года".
И вдруг откуда-то сверху застучали глина и песок,
слышен взрыв, оратор дернулся – их засыпает,
несмотря на затишье и режим приостановки огня,
всех засыпает тем, что было до начала.
Всех, кроме Фукидида.
2021
(Перевод с украинского)
* * *
Те, що було до початку, археологія,
струшує пил і попіл з розрізнених решток,
порпається в землі глибше родючого шару,
спускається дальше, ніж копачі криниць.
Справи війни заархівовано тут посезонно, ніби заробітчанські,
у згоді з природою - літо (роботи багато), зима (роботи нема).
Фукідід не спав, бо писав.
Вдень він обходив бойовища, слухав поранених,
йшов подивитись, як шикуються лави до нового зіткнення.
І так десять літ. День був довгим, утяжливим
посередині Пелопоннеської малої війни.
Ніч для письма була вельми коротка.
Кожна наступна війна - то вже був тільки випадок,
тільки косплей, переважно невдалий.
Ніч ніколи не випадала настільки безмісячна.
Воїни зроду-віку не мали ні таких обладунків, ні гарячих голів.
Міста такого звичайного і п'яного ризиком світ не видав.
Вже, як щось сталося, то навряд чи хто зможе
з точністю відтворити, що тут пішло не так.
Отже, хлопці й дівчата залюбляться в археологію,
щоб розкопати кургани на схилі,
щоб довести доказово, що було тут
спочатку поселення, а вже відтак бойовище.
І що Перікл, стоячи над тілами своїх юнаків-афінян,
так сказав словами Аспазії:
"На прославу міста, за яке варто загинути, вони згинули.
Жаль нам великий, бо це сталося так,
ніби весну нам забрано з року".
І раптом звідкись згори застукотіли глина й пісок,
чутно вибух, промовець сіпнувся - їх засипає,
дарма що затишшя й режим призупинки вогню,
всіх засипає тим, що було до початку.
Всіх, окрім Фукідіда.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010033
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 01.04.2024
автор: Станислав Бельский