Дід "мессери" збивав,
Казав, неначе груші.
І я уполював,
І завалив я "сушку",
Бо не ловив я гав,
Сама летіла в руки.
Дід якось виживав,
Брав "мессерів" на мушку,
Я теж не відставав
І влучив "сушку" в дупу.
Дід вижив, повернувся,
І брязкали медалі...
І ти, моя матуся,
Діждись! Я, мов із сталі.
Та тільки ось зіб'ю
Тварюку ще крилату.
Тебе, братів люблю,
Помщусь всім оркам клятим!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010019
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.03.2024
автор: Рунельо Вахейко