В маленькому іспанському містечку,
Де океан там берег омивав -
Сидів із пивом на піску рибалка,
Який рибалив зранку, потім спочивав.
Щасливий погляд в океан, а вітер тихо дує,
В його волоссі тихо шелестить.
Життя вдалося. Він відпочиває.
Йому все в кайф, у цю чарівну мить...
Щодня так заробляв собі копійку:
Маленький човен, лов, базар і знов:
Пісок, пивко, чарівний океанський берег,
І гомін хвиль, і дотики вітрів.
За ним турист спостерігав
І щось тихенько думав.
Та якось вирішив. Сміливо підійшов.
Присів він поряд і йому проговорив:
"Вітаю, друже! Бачу, що ти майстер,
У сво́їй справі, мабуть, чемпіон.
Ти ловиш завжди, човен повен завжди,
Я б не повірив, але ж це не сон.
Я за тобою тиждень вже дивлюся.
Талант у тебе, чуйка, або фарт-
Це не важливо, бо воно працює!
Ти ж багатій! І зовсім це не жарт.
Ти можеш мати мільйони грошей,
Купивши більший човен.
Далі два, а потім ще і ще...
Це ж буде з грошей безперервий повінь..."
"Для чого це мені?"- спитав його рибалка,
Холодне пиво смачно "потягнув" -
"Для чого стільки метушні мені потрібно?
Ти поясни, будь-ласка, аби я збагнув."
"Та як для чого? Ти ж будеш багатим!
Ти зможеш собі грошей заробить,
Сидіти на піску, дивитись в океанські далі,
Та пити пиво і нічого зовсім не робить."
"Цікаво ти сказав" - рибалка посміхнувся,
Навколо глянув - все як у раю...
Ковтнув пивка, вдихнув він те повітря -
"А що ж я, друже, у цей час роблю?"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009975
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.03.2024
автор: jogasan