Пустоту темної ночі
Прикрашають зірками,
Пустоту в людській душі
Наповнюють думками,
Я знаю цей біль,
Мені з вікна грім чути,
А ти знаєш, гроза моя,
Людиною боляче бути.
Буває зі сліз
Виростає море,
Ніби ти тягнеш
Щось багатотонне,
А насправді це зайве
Те, що здається грузом за тобою,
Бо цінне лише справжнє,
Якщо ти гроза, будь грозою.
Там, де в тобі хоч
крапля любові
Там шукай і знайди
це справжнє у тебе,
Дивись вийшло сонце,
Ти бачиш?
Ти ж насправді ясне небо!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009890
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.03.2024
автор: Іра Задворна