Летять ракети по містах
і вибухають,
руйнують все, сіючи страх,
людей вбивають.
Летять ракети звідусіль
по Україні,
лишаючи від міст і сіл
одні руїни.
Летять ракети: з літаків
їх випускають,
з човнів підводних й кораблів,
з систем стріляють.
Летять ракети в ніч і вдень –
виють сирени.
Не чутно веселих пісень
ніде зі сцени.
Летять ракети. Йде війна
Росії з нами.
Страшна трагедія сумна
з всіма смертями.
Летять ракети… Скільки їх
ще є в Росії?
Коли той перелом, поріг?
Нема месії!
Летять ракети, окрім них
бомби й снаряди.
Хто з наших лишиться в живих
Бога заради?
Летять ракети, але ми
не боїмося,
колись закінчяться вони –
ми не здамося!
Летять ракети. Все одно
ми переможем,
бо воюємо праведно,
й Бог допоможе.
Летять ракети… Хай летять!
Всіх – не убити!
Хай вороги уже тремтять –
ми будем жити!
…Летять ракети хай.. …в город –
ґрунт розпанахуй!
Їх український наш народ
послав всіх нах@й.
07.06.2022р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009769
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2024
автор: Павло Коваленко