У інтер’єрі
висять портьєри,
а за портьєрами – вікно.
Як у партері,
я на прем’єрі
і у вікні дивлюсь кіно.
Тут, в своїй хаті,
сиджу в кімнаті
й спостерігаю в віконне скло,
як числа й дати
спішать минати
крізь те, що є, в те що було.
В склі, як в екрані,
кадри всі рвані
складаються в німе кіно,
де ми загнані
лічимо рани,
які нас мучать вже давно.
В ході прогресу
під гнітом стресу
душа кровоточить від ран
в пошуках сенсу
та інтересу
шлях прокладає крізь обман.
Всюди, де люди,
повно облуди,
і в християнстві декаданс.*
Усе, що буде,
без віри в чудо,
без віри в Бога втрачає сенс.
У склі віконнім
дні й ночі сонні –
одні на інших як схожі всі,
що у бездоннім
тлі монотоннім
кануть у Лету** десь на дні.
У Лети скраю
кімнату маю,
а в ній – вікно поміж портьєр.
Там – світ без краю,
тут – шматок раю
доповнює весь інтер’єр.
…У інтер’єрі
висять портьєри,
а за портьєрами – вікно.
Як у партері,
я на прем’єрі
і у вікні дивлюсь кіно.
*Декаданс (від франц. decadence — занепад, розклад) — узагальнена назва кризового світосприйняття, що виявилося в літературі, мистецтві, культурі. Песимістичні настрої, пов’язані з дефіцитом духовності у прагматичному суспільстві та передчуттям соціоісторичних катастроф — революцій, масштабних війн, що спіткали людство.
**Ле́та (грец. Λήθη) — ріка забуття в Аїді. Коли померлий пив з Лети воду, його душа забувала все, що пережила й бачила на землі. Звідси постав вислів «канути в Лету», тобто «піти в небуття, зникнути назавжди».
28.08.2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009762
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2024
автор: Павло Коваленко