[i]Розбиті брами - початок зізнання...[/i]
Здалося на хвилю, що зорі тепліші -
Стали такими на синьо-плечі.
Коли проводжала, дивилися інші
Байдужо і дико, на біль уночі.
Коли говорила, стікала рікою,
Мовби плекала камінні воли.
Якщо й засинала, то билась водою
Об жовті розпуття та їх береги.
Ставало нестримно у тінях жадання,
Ставало даремно у схожості сил.
Ніхто не повірив у стоки зізнання,
Яким обіцяли заточення вил.
Тільки дерева і далі зростали,
Сипались попелом сонні вітри,
Аби у сум'ятті цвіли і згорали
Бездонні зіниці - омани смоли...
13.03.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009570
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.03.2024
автор: Сара Ґоллард