А оце, віднедавна,
у березні,
зацвіли у Каріни крокуси.
От диви, які дивні фокуси!
Підвіконня собою прикрасили.
А садила вона їх у вересні,
як ракетами Київ дубасили.
Й хоч без ліку такого сталося,
та добряче запам'яталося.
Вже й подумала - полякалися,
не цвістимуть, а бач,
та рясно як!
Це, мабуть, подають
якийсь добрий знак...
Селфі з крокусами шле єдиному,
аби там,
між прильотами-мінами,
посміхнувся,на мить,
домівкою...
І тихенько сповзає долівкою...
А масс- медіа
"Крокусом" сповнені,
розтривожені та збавовнені,
Вже не знають,
до чого придертися,
Вже не відають,
як нажертися...
Крізь тривоги - цвітуть Карінині,
ще у вересні укорінені.
А що завтра на ранок?
Та хтозна ще...
Аби ж сталося диво,
а прядиво
доля натче...
26.03.24
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009553
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.03.2024
автор: Микола Шевченко