Обійме вітер лісу свіжий дух,
У першоцвітах – пахощі смоли
І пряність глиць.
Зраділі верби укриває пух:
До літепла з тобою дожили
І громовиць.
Ще трохи: дощ поллє… а там – гриби!
Скоріше б він гараздами росив
І світ будив.
Щоб весни знову мирними зробив:
Земля зітхнула, люди і ліси,
Поля й сади.
Щоб рій новин безрадісних ущух,
щоб повернулись діти до родин,
А бій не тряс.
… Обійме вітер лісу свіжий дух,
Зірвавши з неба сотні намистин:
Потрібен час.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009530
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.03.2024
автор: Білоозерянська Чайка