(пародія)
[i]Мені іще не п’ятдесят,
Та залишилось зовсім трішки,
Щоб півстоліття святкувать
Й роки свої тримать за віжки.
Мені іще не п’ятдесят,
Роки чаклують наді мною,
Можливо, хочуть щось сказать…
Та перед чарами не встою.
Мені іще не п’ятдесят,
Життєва чаша ще не повна,
Нектар у неї ще збирать,
Хоча вона тільки умовна.
Мені іще не п’ятдесят,
Ще й ниву треба досівати,
Багато чого ще пізнать,
Не час усі жнива збирати.
Клавдія Дмитрів, поезія «Мені іще
не п’ятдесят»
[/i]
Весна. Тепло́. В селі – сівба.
Моя відправила у поле.
Мені би сіяти, та ба –
Я ніг не чую, й руки кволі.
Мольфара справа, не інак!
Нутром відчув – усе це чари,
Бо ж не могло, щоби отак
Від бурякового нектару.
Коня покірного, та й то
Не в силі втримати за віжки.
Не п’ятдесят, а цілих сто
Від чарів хлюпну у келі́шок.
© Надія Бойко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009479
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2024
автор: Надія Бойко