Кожен день, ніби рік. А згасає так швидко у заході.
Слід лишає війна, і пантрує, щоб не відболів.
Тільки птаха вернулась, співає у щирому захваті,
Бо вціліло гніздо в непомітнім вербовім дуплі.
Без верхівки верба. Із розчахнутим надвоє стовбуром.
Та на гіллі вцілілім сережки й листки молоді .
А у вирві вода розмиває коріння. І стомлено
Нахиляється стовбур, дупло.
Слід крила по воді...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009362
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2024
автор: Горова Л.