А я вчора зустріла весну -
вона подихом гріла руїни
та будила планету з півсну,
ідучи поміж трави і міни.
Усміхалась крізь гостру печаль,
в небо зводила сплакані очі,
пнулись квіти з вчорашніх заваль,
огортаючи юні, дівочі
поціловані смертю вуста.
Очі дивляться в вічність без страху.
...В невідомість зникають міста,
переповнені дикого жаху.
...............................................................
А я вчора зустріла весну -
вона йшла тихо понад рікою
і будила планету зі сну,
до грудей притискаючи зброю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009320
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2024
автор: Ксенія Фуштор