Що за доля така пропаща?
Видно, карти вальтом лягли.
І зустрілися хтозна нащо,
Й не зустрітися не могли.
Ніби горя було нам мало.
Захотілось. Хоч стій, хоч руш.
Облюбили і обплювали
Кожен закуток власних душ.
Розійшлися, як луг із гаєм.
Не радію і не тужу.
Рідну тінь повсякчас виглядаю.
Але що я тій ті́ні скажу?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009312
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2024
автор: Іван Блиндюк