Щось тривожне скрипить
Дуб кремезний в гаю.
Неповторності мить
Я душею сприйму.
Спів на вітті пташок,
Перших квітів кружок.
Ще пожухлий лужок,
Де малий потічок.
Дзюркотить поміж трав,
Та й біжить в далину.
Щоб в путі не блукав,
Біжить в шир, й в глибину.
Горизонт перед ним
Загорівся вогнем.
Вечір крався між тим,
Баским нісся конем.
Стелив сутінь кругом
На принишклій землі.
Зір приніс під крилом,
В світі ми не одні.
23.03.24
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009283
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.03.2024
автор: Валентина Ланевич