У прекрасній далечині щастя майоріє,
Ніби не далеко,
Поряд є ж надії.
Та наскільки швидко ми б не просувались,
Мрії недосяжні - мріями й зостались.
Воно ніби Сонце, у далечині.
Ми і так щасливі, а чому б і ні.
Можем говорити,
Є до кого й що.
Якщо не двохноге,
То на лапках жде.
Не живем минулим,
День новий нас жде.
Радує усіх зміна цих подій.
Ми всі не циклічні,
Так, ми забуваєм,
Нові відкриття
Й радість відчуваєм.
Більшість не самотні,
Є хто нас кохає,
А якщо й немає,
Серце не саме,
Серце всіх кохає.
Серце ж бо коханням простір наповняє.
Справжнє щастя бути,
Бути лиш собою,
Не потрібно бути
Кращим звіробоєм.
Життя - маленька радість,
Та, яку цінуєм.
Ми усі щасливі,
Ми заможні людини.
Миті ми цінуєм,
Тільки ми проснулись
Вже на небі сонце.
Посмішка із неба
В наше то віконце.
Тільки власноруч
Щастя люди гублять.
Хай же всі щасливі
На планеті будуть
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009228
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.03.2024
автор: oreol