Силуети лимонів на підвіконні, на фоні чорної ночі, заколисують своєю присутністю, заповнюють видимим очі.
Очі спати не мають часУ, мають час лиш писати.
Очі кажуть усе, та не мають змогу сказати...
Мов планети, зіниці, дві кулі, сповиті в тілесну галактику шкіри,що сльозою- металом стікають, тетановим домішком, чистих сапфірів...
Огортає туман білизною годину одвічну та темну і лиху, вітер листям спогад шепоче сумний, а вони накривають буття своїм шелестом-вдихом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009194
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2024
автор: Ната Іванова