Ой, наплодилося віршариків-піїток,
Що страшно стало жить під їх убогий спів!
Та хто би повалив бездарности стовпів
У світі, де повсюд панує недобиток?
Невже маестро той закінчень і тропів,
Що настрочив один товстий сонетів зшиток,
Мов не поет який, а продавець відкриток,
І за обгорткою всім змістом поглупів?
Та ні, ще гріше це: дурниця по канону,
Адже й не розрізниш подеколи обман
Удало схований під буквою закону.
Відвертим, друже, будь якщо вже графоман,
Бо очі милити ти зможеш лиш до скону,
А потім все одно розвіється дурман.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009131
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2024
автор: Кріпіпаста