(гумореска)
Склалась в діда Іваська́
Унікальна вдача –
Не така і не сяка,
Ніби й не ледача.
Вже й ґаздує, як усі,
І добра повнісько.
Та своє – як в оці сіль,
І як мед – сусідське.
Хоч-не-хоч, а зазира
До чужого двору,
Оком міряє сарай,
Зирить на комору.
До сусідки Гандзі дід
Внадився до хати.
Як-не-як – таки сусід –
Мусить виручати.
По макітру на Різдво,
Кошик на Великдень,
Позичає Івасько –
І кінця не видно.
Тож надумала завчас
Гандзя тямовита
Надоїду-прохача
Врешті-решт провчити.
Як прийшов дід акурат
Позичати цукор,
Гандзя, бестія стара,
Впхнула сіль у руки.
Розібрав її цілком
Сміх несамовитий –
Буде нині Івасько
Чай солоний пити.
© Надія Бойко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009124
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.03.2024
автор: Надія Бойко