*

Не  питай,  чому  очі  сумні,
Чому  серце  болить,  не  стихає,
Не  питай  про  печальні,  останні  ці  дні,
Що  в  душі  так  болить,  що  палає?
Не  дивися  на  мене  так,  нібито  я  із  похмілля
Це  страждання  несу  на  плечах,
Це  щось  неймовірне,  це  страх,  божевілля,
Це  недуг,  який,  як  малий  черв’ячок
Гризе  яблуко  гарне  і  зріле,
Це  немов  та  маленька,  відірвана  гілка
З  якою  гниє  все  дозріле…
Не  знаю,  чому  я  несу  тягарі,  
В  яких,  задихаючись,  б’юся,  
Як  рибка  маленька  в  рибацькім  ятрі,
Що  думає:  -  «може  спасуся».
Все  ж  вірю,  не  покине  мій  ангел  мене,
Засвітиться  зірка,  і  знову
Прийдуть  веселі,  минулі  часи,
Де  настрій,  і  пісня  бадьора.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=100908
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.11.2008
автор: Сергій Яцина