Частотою сердечних скорочень вимірюєм Час,
І шукаємо вперто секрет особистих лімітів.
А насправді відрізок цей хтось вже окреслив за нас,
І лише після того,єства здивування помітив.
Незворотність миттєвостей пульсу прискорює стук,
Мов луна метронома, що множиться відгуком страху.
Ні перо, ані склянка відтак не даються до рук,
І зухвалий світанок, всміхаючись, кличе на плаху.
Світу мало офір, та не факт, що наступна - твоя.
А якщо навіть так? Чи в змозі ти мить зупинити?
Лий проміння в кришталь ,чи останню печаль солов'я!
Спробуй в прірву не впасти і раптово у безмір злетіти.
Час дарує ще день - значить нитку ще мойри прядуть.
І,можливо, сьогодні тобі Аріадна всміхнеться.
День - це вже безліміт! Усе інше направду забудь.
Не рахуй частоти свого серця, що все - таки б'ється.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009064
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.03.2024
автор: Вадим Димофф