колір річкової радості
розширює світогляд зору
намивних камінців
що впускають у себе хвилі
стаючи мушлями
чекаючи на прикладене вухо
яке прогуде для них
оскаржуючи тишу
спіральною вишуканістю
рози вітрів і рози вирів
призначених для різьби
по повітрю та плесу
прозорих знаків зникомості
під які мімікрує на мить
незникоме тривання —
аж ніяковіє водне дзеркало
перед квіткою
а всі хто пробує
прозирати назовні з нього
очима ріки
бачить щемку
незворотну
течію берега
16.01.24
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008995
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2024
автор: Тарас Яресько