Оксамитовий подих... замарені очі...
Органза́ прохолоди обличчя лоскоче.
Фіолетова ніжність духмяних муска́рі,
Бджілки перше обні́жжя* – у мрійному чарі.
Пелюстками жонкі́лі устелена стежка.
У окрилому тілі сутужності рештка
Розчинилася зовсім від марень солодких.
У цятковану про́синь здіймаються нотки.
Шоколаду гарячого втішне пахтіння...
Усьому́ на додачу – душі охмеління!
20.03.2024
*обні́жжя (о́бніж) - квітковий пилок, який бджоли на задніх ніжках переносять у вулик
–––––––––––––––
Авторський колаж:
картинки з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008986
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2024
автор: Олена Студникова