Темні чари розгулялись
серед степу та ланів.
Чи таке в житті тапрялась,
щоб Мара покрала всіх?
Із Війною подружилась,
Запросила наглу Смерть,
Зрада з ними веселилась,
Підлість влізла в круговерть.
Безпринципні, безсердечні,
любять горе та жахи.
Їм тепло геть недоречне,
болем всіяні стежки.
Вабить запах люті, крові,
смак солоний гірких сліз.
В чорноті, душею хворі,
пестять, ніжать лише гріх.
Заглядають мені в очі.
Тягнуть руки до дітей.
Не бояться слів пророчих,
що вже йде їх судний день.
Наряджаю Україну
у коралі з намистин,
у розкішну сорочину
і співаю поміж тим.
Долинають мої ноти,
аж у серце до глибин.
Розчиняють зло, а доти,
всі тримаймось, що є сил....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008912
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2024
автор: Galkka2