Гублячи тіні минулого,
Я знову до тебе лину.
І знову збираю краплинами
Ті перли, що ти покинув.
На сонці переливаються
Вони незгасаючим світлом.
А серце, немов заворожене,
Перелесником лине над світом.
Куди нам подітись від споминів?
Коли закохатись знову?
Щоб мрією веселковою
Почути кохання розмову.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008816
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2024
автор: Надія Тополя