Яке приємне відчуття, тортури,
коли у серці більше не любов.
Тріщать цеглини почуттів, і мури,
з тих почуттів, тепер стікає кров.
В душі мов кратер, атомної бурі,
вирують шмаття від розбитих стін.
Не варто пити, у такій статурі,
зціпивши зуби, доки серця дзвін.
Частина долі провалилась в діри,
а уцілівша, не бажа свого.
Думки пусті, вони лишились віри,
душа болить, не хоче нового..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008728
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2024
автор: Zak_Marko