І летимо удвох понад вирвами Часу

Не  піддаваймося  навіюванню  журби,  
голосу  німої  порожнечі!...
.....................

Шукаю  погляд  Вітру,
вмикаю  звучання  його  тембру...
Вібрації  рідних  частот  підхоплюють  серце,  думки  і  волю,
щоб  отямити  чуття,  оживити  Дух!
.........

Я  знову  серед  Своїх...
І  для  Своїх.
Я  знову  його  натхненниця,  як  і  він  моє  плече,
моя  скеля  серед  небезпек  знеохочення  і  холоду.

Шукаю  його  спокій  поміж  неспокою.
Ловлю  його  ніжність  впевнену  і  промовисту,
мов  паморозь  ранкову,  зігріту  сонцем.

І  я  -  щаслива!
Бо  все  -  не  даремне.  Не  порожнє...
Бо  все  -  віддзеркалення  Закону:
Світло  перероджується  в  Диво,
а  Віра  -  в  Любов!
..............

І  летимо  удвох  понад  вирвами  Часу,
над  роздоріжжями  історії,  над  божевіллям  матерії...
Летимо,  де  Надія  розстеля  обом
тепло  і  шовк  обіймів.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008683
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2024
автор: Іванюк Ірина