[i]Сотнями кануть опалі статури...[/i]
Зорій, моя думо, подолами скелі,
Живи синьоокі похмурі міста.
Хай переможцями вийдуть з дуелі
Наші сузір'я та їх висота...
Виміряй тишу сумною весною,
Знайди одиницю навали смоли,
Яка поглинає серця не собою -
Видихом жару залив-чорноти.
Шуми чистотою прозорого скельця,
Вадою моря і змінних імен.
Люби послідовністю теплого серця,
Мовби не знатимеш інших знамен.
І всюди, де тільки ростуть перламутри,
Всюди, де падає листя і сніг,
Шукай насінину у мареві пудри,
Аби простелити надію до ніг...
06.03.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008606
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2024
автор: Сара Ґоллард