Між нами сотні міст і кілометрів?
Душі сплетіння їм не розділити.
Надумані майбутнього сюжети?
Бажаємо задумане здійснити.
Зима та холод, втома й порожнеча?
Серця коханням зможемо зігріти.
Місячне небо та самотній вечір?
Твій голос в трубці змушує радіти.
Повсюди біль, війна і жало смерті?
В надії на спасіння наша сила.
Говорять дивні ми, надто відверті?
З нами Господь і вічна в Нього віра.
Осудять та зламати схочуть крила?
До тих висот їм просто не дістати.
Земля добром сто років не родила?
Настане час нам врожаї збирати.
Вирішують за нас як далі жити?
Останнє слово завжди - не за ними.
Кусають та несила відкусити?
Шкода таких, не слід бути лихими.
Між нами сотні міст і кілометрів?
Цим перешкодам нас не зупинити.
Життя плести навчилося тенета?
А ми чекати, вірити й любити.
© Тетяна Купрій, 2024.
Зображення з мережі "Інтернет"
#поезія_тетяни_купрій_кримчук
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008553
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2024
автор: Тетяна Купрій - Кримчук