Моє кошенятко голодне,
Воно увесь час хоче їсти,
Поїсть, - і відразу нашкоде
В якомусь таємному місці.
І кішка моя теж голодна,
І плутається під ногами,
І їсть вона все, що завгодно,
Викрикує голосно гами.
Мій кіт хоче їсти і їсти
І мітить підряд все навколо.
Йому не сидиться на місці, -
Накручує коло за колом.
А хто ще у нас тут голодний,
Ні крихти не ївши насправді?
І як же знайти головного,
Хто зможе сказати всю правду?
Та дещо існує незримо,
Невидиме оку простому, -
Каструлями, кришками грима,
Не хоче виходити з дому.
І що там на кухні за крики?
Якісь барабашки неначе.
Знов тихо, - щось знову принишкло...
Та я до усього вже звиклий, -
Спіймаю когось на гарячому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008513
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2024
автор: Рунельо Вахейко