Іпостасі Перемудрості Отця —
Христу Ісусу
гаряче і з нетерпінням присвячується
«Візьму весну на повні груди
І о — усюди загоряться люди…»
Які гряди лісів!
які гряди і задумів
у Тебе!!
вони й ще 300 років веселитимуться
на галерах
які — дуби — ці — пера!
Які і дихають на Тебе
й мачатимуться в Тебе
як вони пишуть в небі —
й як Твою славу
пишуть в Небі!!
Я дуба теж зустрів
палкий він друг —
з таким кореневищем!
він не здійметься за
вогненним сонцем вище
бо Ти у мене, Слове, Друг!!
ніхто із створеного — і не
визначить нам круг
«нехай пишуть потихше
ось вам як Моцартові — дали
три дукати
та й ви зігніться
і з лісів викорчуйтесь — щоб
до нас поближче… нижче…
і до тіла ближче…»
Ще й сонце пацне небо бовтом
хай не дуби
нехай не
жили дуба
в жовтні
розмай цвіте! — салатове і жовте!!
Так я!
Так Симеон: він Новий Богослов! —
«Мене не витримаєте!»
І — Венедикт, що в кайросі п’ятим
століттям йшов:
«Мене не витримаєте!»
їх гнали — не чіпляйсь — з монастирів!!
хоч не з церков
хоч час для когось Хроносом та лінією йшов…
нехай цвіте салатове і жовте!!
Ти Кайрос, Христе!!!!
й до зірних сітей ятерів
із чотирьох кутів вітрів
всі лінії — здійму
у весен
сонцебовтом!
В пасхальне Сонце-Серце
що прийме
всіх угорі!!
Щоб Симеон тримавсь за Духа!
щоб, Христе,
я у кайросі — так перцепторно для усіх
це догори — згорів!
Щоб це Ти, думавши, творив у Себе із морів!!
«Мене не витримаєте!»
14.03.2024,
Київ —
третій вибір Богородиці
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008454
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2024
автор: Шевчук Ігор Степанович