ТИ НЕ ЗРІКСЯ В ЗАСЛАННІ ВКРАЇНИ
Ти не зрікся в засланні Вкраїни,
Не цурався ти рідної мови,
Зігрівали батьківськії стіни.
Був закутий в страшнії окови.
Ти не зрікся в засланні Вкраїни,
Ти не кляв свою тяжкую долю.
Але бачив, як люд простий гине,
І пізнав ти кріпацьку неволю.
Ти не зрікся в засланні Вкраїни,
Не паплюжив її ані словом,
Ти за неньку молив на колінах,
Хоч закутий важким був оковом.
Ти не зрікся в засланні Вкраїни,
Був душею і серцем ти з нею.
Серце стискалось, в піт не раз кине
І босоніж ходив ти землею.
Ти не зрікся в засланні Вкраїни
І про неї ти думав багато.
Та й від думки аж кров в жилах стине…
Не боявся ні пана, ні ката.
Ти не зрікся в засланні Вкраїни
Треба приклад усім з тебе брати.
Та Господь нас в біді не покине,
І нам віри не можна втрачати.
16.03.2019 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008382
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2024
автор: КОРОЛЕВА ГІР