Час чимось схожий на автомобіль.
Хто не їде швидко - втрачає усе.
Хто у корку застряг - отримає біль,
Бо нікуди час не несе.
Він усе украде, обертаючи в прах,
Пропонуючи постіль в холодній землі.
І забудеш, що в кожному небі є птах,
Не прокинеться сім'я в ріллі.
Він сховає від камер залізні ключі,
Він сховає зорі, що світять на шлях,
Він всміхнеться. "Мовчиш? Ну що ж, мовчи".
Та кермо - у твоїх руках.
В кожній мушлі є перли - хоч вір, хоч не вір.
Та пірнути за ними до хвиль доведеться.
Лиш прокинься вночі - під ялинкою в мить
Подарунок для тебе знайдеться.
Хай крізь бурі твій час знавісніло летить.
Град і злива у груди шалено б'ється.
За грозою, що креше і люто гримить
Є притулок твого серця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008322
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2024
автор: МАКСИМ САЛЬВА