Пробач

Пробач,  що  торкаюся  я  таких  болісних  струн.
Пробач,  що  зробила  це  знову  і  вкотре  знічев'я.
Я  вже  ж  бо  набачилась  смерті  печалі  і  трун
Та  все  ще  не  звикла...  Не  звикла  до  цього  іще  я
Пробач,  але  ти  мені  снишся  дощем.
І  я  все  плекаю  про  нас  нездійсненную  мрію.
І  щем  не  лишає  мене...  Такий  страдницький  щем  ...
І  вічно  в  куточках  душі  все  нуртує  завія  
А  пам'ять  гірка  і  терпка,  як  полиновий  сік,
Знаходить  весь  час  на  межі  вже  прожитії    тіні.
Їх  доторк  мене,  як  цикута  нестерпно  обпік.
Цей  біль  не  загоять  ні  дощ  ані  холод  осінній...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008150
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2024
автор: Валентина Курило