Поки війна і віруси
вдиралися в реалії,
три складки жиру виросло
на талії в Наталії.
І це страшніша втрата, ніж
всі згадані баталії.
Бо як дефілювати між
мужчинами в Анталії?
Ходила по астрологах,
по бабках і цілителях,
кармологах, психологах:
"Зціліть від цилюліту їх,
три складочки на черевці!"
Аби в мужчин в Анталії
від пузіка, в істериці,
тверділи геніталії.
Серця щоб їхні танули
і гроші, мов по акції.
Та виявлялись марними
дієти й ліпосакції.
Ані молитва вишита,
ні масажер, ні батюшка
не в силах складки знищити!..
Наталочко, чи бачиш, як
твій страх очиці вирячив?
Змарніло біле личенько.
Три складки – то не вирок ще.
Три складки – ще не лишенько.
Всміхни лице заплакане!
Спинись! Не бігай колами!
В душі, а не під складками
краса твоя захована!
Хоча, брешу жорстоко я:
як пузо в складках виникло,
вночі лишай у спокої
бідаху-холодильника.
І годі жерти бургери,
немов не в себе, тонами!
Та, замість сну до другої,
дружи зі стадіонами.
Як зможеш з жором ладити
й повіриш в те, що чудо ти, –
ще за твої три складоньки
мужчини будуть чубитись!
© Сашко Обрій.
05.02.24
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007783
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2024
автор: Олександр Обрій