Роздала мені доля карти –
Різні ма́сті і номінали.
Хоч ніколи не був азартним,
Сів я грати, бо інші грали.
Думав, грають у «підкидного».
Та дивлюся – сукно зелене.
Що? У «покер»? Заради Бога!
Але ж карти не ті у мене…
А якщо «преферанс» – то гірше:
Там мар’я́жі, а я – без пари.
Козир не перебити ві́ршем
Чи акордами на гітарі.
Що за гра? Підкажіть, панове!
Я ж бо зо́всім не знаю правил!
Але інші гравці – ні слова.
Не ходити ж не маю права…
Тож ходжу́, як підкаже досвід:
Де – упевнено, де – на ризик.
Та оскільки живий ще досі,
Значить мозок таки не висох.
Хоч для мозку то – справжнє пекло,
Але квест загалом цікавий:
Грати важко, програти легко…
Треба ви́грати – в цьому справа!
Я уже до відбою скинув
Різних карт не одну колоду,
А туза́ в рукаві притримав –
Відбиватимусь при нагоді:
Жодна гра не триває вічно,
То́му маю бути готовим,
Коли доля моя цинічно
Оголосить мар’яж трефо́вий…
Березень 2024 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007769
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2024
автор: Олександр БУЙ