Із дива якогось домашні коти
Зібрались у мандри далекі піти.
Поклали в наплічники корм і сметанку
І рушили разом усі на світанку.
Не довго ходили. Прийшли вже в обід.
Чому ж був коротким котячий похід?
Як тільки ступнули вони за воріття
Зустріли в тих мандрах суцільні жахіття:
Калюжі, каміння, густі будяки,
Ямки, бруд, пилюку та інші пастки.
До лиха цього всюди злючі собаки,
Котів налякали на геть, забіяки.
З тих пір вже не хочеться в мандри котам.
Найкраще сидіти в хатах як панам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007722
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2024
автор: Зелений Гай