Тебя теперь не узнать!
В разум проник страх.
Из чрева появился.
Во тьме божишься .
Неужто ты боишься?
------------------------
Тебя теперь не узнать!
В разум проник страх .
В окопе притаился.
Во тьме божишься .
Неужто ты боишься?
-------------------------
Вы больше не боитесь !
Вы в глине воплотились.
Вас не распознать!
В вечность страх проник.
Жертвам обелиск.
[b]Sonnet 1.[/b]
[i]мій авторський переклад[/i]
Від божества чекаємо чарівного потомства,
Квітку ж нев'янучу не зберегти,
Те, що літами в пам'яті зітреться,
Продовжить нас в нащадкові влекти .
Але ти вогонь, собою засліплений,
З відблиску черпаєш своє ж світло,
Ворог сам собі, тим опустошуєш лоно,
Втрачаючи силу, приречений на смерть:
Ти, нині садом свіжість наповнюєш,
Провісник настання весни,
Як пустоцвіт без зав'язі, зів'янеш,
Пустивши за вітром те, нема чому ціни:
Так принеси намічене світові,
Не віднеси подарованого в могилу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007712
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2024
автор: oreol