Яка та була доля? Змалювали,
Підправили, добавили жалю.
Де була правда трохи заховали,
Ідейну лінію направили свою.
І люди думають:- Ото була людина!
Міцний мов кремінь, для нащадків ідеал.
Слова рубали, ніби гільйотина,
Боровся, жив, любов пізнав.
Було життя…вмістилося в сторінку,
Як біографія у кожного із нас.
Комусь подарував одну хвилинку,
А є такі кому віддав весь час.
Думки ховав в віршах поміж словами,
Лишив сліди і пам’ять на віки.
Був кріпаком, а вмер поміж панами,
Закарбувались в пам‘яті рядки.
Як пас ягнята у тринадцять років,
Про сон в снопах на панщині, дитя.
І про Дніпро ревучий і широкий,
Про смак свободи, волі відчуття.
Ти споглядаєш нас через портрети,
Які висять на стінах в рушниках.
Одвічні будуть Кобзаря сюжети,
Які живуть в пророчих сторінках.
6.03.24р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007664
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2024
автор: Степан Олександр