Вибач, Мамо , що мовчу,
Не в полоні, на завданні.
Ніч запалює свічу -
Схвилювавши зорі ранні,
Облетіли всю Війну
Невгамовні наші Долі,
Осінь я люблю грибну,
Тільки тут ліси всі голі.
Ти не бійся не помру,
Бо молитви досконалі.
Слава Честі і Добру,
Мені шли ти їх надалі
Вправно Совість підкував,
Щем вривається до Серця.
Воля справжня, що жива
Знов у бій за Правду рветься,
Мамо рідна не сумуй,
Ще не час тобі сивіти.
Не залишу тут саму
Я тебе у цьому світі.
Вибач, Мамо Злість мою,
Ти , як Ніжність найдобріша.
Ворогів я люто б'ю,
Щоб взійшла над світом Тиша!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007448
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2024
автор: Олександр Киян