І чого тільки онуки
Не творять із нами!
Бабці внучка «майструвала»
Зачіску «цунамі».
Заплела старій бабусі
Косичок зо двадцять
І сказала: "Поглянь, бабцю,
Яка ти, моя цяця"!
Тут невістка із порогу,
(Ззаду не впізнала),
- Що за с....а появилась
У мого Івана?
Дід старавсь, возив онуків
На спині по пляжу.
То скакає, немов коник,
То на спину ляже.
Придрімнув, мабуть, втомився,
А внуки чудили…
У пісочку дідуся
Взяли тай зарили.
Народ визвав допомогу -
Ледве відходили…
Ой, забавна внучат любов,
Як те море грає:
То куценька - в зайця хвіст,
То вона безкрая!
В. Ф. - 03. 03. 2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007386
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.03.2024
автор: Веселенька Дачниця