Я страх знайомства в п'ятах вимкну,
звалю збентеженості мур:
тримай, любаско, "Кохавинку", –
мій жирний натяк на лямур.
Ти ахнеш вмить, закотиш очі,
мов від ковбас – юрба котів.
Бо так, як я незвично хочу,
тебе ніхто ще не хотів!
І не захоче, і не зможе:
такі не виросли іще!
А я любовне наше ложе
встелю рулонами ущерть!
Доба розвіє прах імперій
й останній кат засне в труні.
Ми ж в туалетному папері
кохатись будем в шлюбну ніч!
Папір тілами заялозим,
відчувши вперше у житті
в його шершавій целюлозі
мільйон незвіданих чуттів!
Рулон щодня беруть мільйони
на два чи три тертя либонь...
Ми ж порозмазуєм по ньому
липку й засапану любов!
Настане час: без зайвих рухів,
без умовлянь і гострих слів
дівки вручатимуть "Обухів"
засранцям замість гарбузів.
Моє ж освідчення – в новинку,
тож зачарує вмить тебе.
Тримай, кохана, "Кохавинку", –
купив свіженьку в АТБ!
© Сашко Обрій.
30.01.2024
Посилання на кліп на вірш "Кохавинка" (на моєму ютуб-каналі):
https://youtu.be/AvdO6DvCVbo?si=nkxWRBTQpKuKk7dR
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007305
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2024
автор: Олександр Обрій