Тоскні ранки, вечори печальні,
затишку немає в самоті.
Певно, ти страждаєш, друже дальній,
на одній зі мною частоті,
певно ж, і тебе бентежу снами, –
лиш у снах з тобою ми удвох.
…Та, здається, й там повік між нами –
спогади, глибокі, наче шрами,
душі наші з їхніми гріхами,
ревнощі, вагання, Всесвіт, Бог.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007211
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.03.2024
автор: Світлана Себастіані