Твори добро, допоки маєш силу,
Допоки чуєш серця свого стук,
Даруй його не тільки доньці й сину,
А всім, аби не знати потім мук.
Даруй, аби теплом своїм зігріти
Того, хто потребує, хоч мовчить.
Дорослі, юні це, а може, й діти,
Даруй і про дарунки не кричи.
Адже на все – свій час. Усе ще буде.
Зерно, посіяне тобою, проросте,
А підуть обдаровані між люди,
Твоє добро в їх душах розцвіте.
Така поміж людьми живе угода.
На ній відсутні підпис і печать.
Та доброта є якістю народу,
Й поселена вона в людських очах.
Твори добро, чи юний ти, чи сивий,
Даруй його й багатшим станеш сам.
Цінуй людей, нещасних і щасливих.
Тебе оцінять Божі небеса.
27.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007109
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.02.2024
автор: Ганна Верес