Не для війни ростила я синів,
А для любові плекала я дочок.
Але плюндрувать мою землю посмів
Підлий сусід, який знищити хоче
Все, що я маю: і села й міста
Та найжахливіше - діток рідненьких,
Кровинок моїх, я без них сирота,
Не може прожити без діточок ненька.
Вони захищають мене й бережуть,
За них я молюся Богу уклінно,
Щоби повертались туди, де їх ждуть
Із Перемогою всі неодмінно.
А я, їхня мати зустріну дітей,
Знаменом огорну всіх жовто-синім.
Покотяться радості сльози з очей,
Як миру діждуся я - Україна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006902
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2024
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський