Не міняється нутро
З роками, панове,
Думаєте, що старе,
То щось безголове?
В чубку одна ностальгія,
Думки про минуле,
Про теперішнє, прекрасне,
Вже думки заснули?
Ні. Просто старіє тіло,
А думка не тліє,
Бачить, чує, відчуває,
Життя дню радіє.
Як десять, п'ятдесят, сорок..,
Просто надцять літ,
Був прекрасним є і буде
Цей наддивний Світ.
Таж весна, що завтра прийде
В барвах смарагдових,
Спів птахів і шум вітрів
В верхах смерекових.
Дзюрчання води в потоці,
Курли журавлине,
Першоцвіту запах,
Шатро тополине...
Не міняється природа,
Поновлює шати,
Собі трошки, трошки нам
Краси вдарувати
Прагне, маючи надію,
На взаємні кроки,
Не рахуючи (для чого?),
Такі дивні ро́ки...
25.02.2024 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006792
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2024
автор: Олекса Терен