Згадай ,той день -лютневий світанок
Коли у твій дім увірвалась війна.
Як в огні згорав- зимовий ранок
Голосив на увесь світ :"війна , війна".
Ти не втрачала надію - в цю мить
Не впасти духом,не згоріти в огні.
Боролась за життя , щоб вічно жить
І, за краще майбутнє , у цій борні.
Життя до смерті всього - один крок
У тебе лишилась - одна тільки мить.
Вражий син цілив на життя курок
Ти - молода... хотіла, жити ,любить.
За одну лиш, мить, ти - б все віддала,
Щоб побачити, як сонце світає.
В цім пеклі - надію не втрачала,-
Що біда в Україні - світ з'єднає.
На роздуми часу, так немає...
Коли твоє життя на волосинці.
У вогні все у попіл згорає
Коли на землі, у хаті- чужинці.
О,страждальна мати- Україно!
Ти йшла крізь огонь ,як по лезі бритви.
Втрачала найкращий цвіт калино,-
Щоб сонце миру зійшло у цій битві.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006759
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2024
автор: Чайківчанка