Стрілки життя розведено,
Біль до валіз спаковано.
Пустка торкне зсередини,
Тепле проллє зі схованок.
Гуркіт сердець із потягів,
що врізнобіч роз’їхались,
Як же згадали потім ви
З жалем? Чи, може, втіхою?
Стали роки зимовими,
здужали над обітами.
Біль у валізи сховано,
скільки ж іще терпіти нам?
Душі людські – трансформери:
Жухли в нещадній осені.
Тільки луна платфомою:
в жертву любов приносили.
Пам’яттю закривавиться
Колії пульс тремтячої.
У самоті на лавочці
Стигло кохання втрачене.
Двоє блукали вербами,
не досягнувши спокою.
Стрілки життя розведено
вартістю зависокою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006593
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.02.2024
автор: Білоозерянська Чайка