Хмаркун і хмара в небі пролітали.
Ішло на вечір. Місяць варту брав.
Очима стрілись сірі – в транс упали,
В полон взяло їх те, що звемо love.
Помчали одне одному навстрічу,
Немов вітри підсмажені у шквал.
Хмаркун ніс в жилах силу чоловічу,
Хмарина – ніжність і водночас шал.
А я надворі у цей час стояла,
Увись гляділа і відчула щем -
У мить, як хмари тілом одним стали
І випали від любощів дощем.
Старий вірш, знайшла в компі, трохи відредагувала. До пейзажної лірики його віднести чи до любовної? :)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006507
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2024
автор: Крилата (Любов Пікас)